Наша бібліотека у своїх фондах має книгу Марка Руданського «Я з небесної сотні» і пропонуємо її вашій увазі. У своїй книжці “Я з Небесної Сотні” Марко Рудневич розповідає про три вирішальні доби на Майдані, про ті тривожні лютневі дні. Майдан описується зовсім не пафосно, в героїзмі людей немає нічого фальшивого, він і героїзмом-то не здається. Просто ті, хто там опинився, не могли вчинити по-іншому а справи інших – шукати собі виправдання. Саме в цій абсолютній відсутності пафосу, сприйнятті дійсності очима звичайного хлопця (Макса зі Сміли, нехай і з живою уявою) і криється головна чарівність повісті. Цей твір з трагічною розв’язкою на перевірку виявляється справжнім звеличенням життя.

Тепер нас називають Небесною Сотнею. Людям подобаються яскраві назви, і я їм за це не докоряю. Річ, звісно, аж ніяк не в назві, а в усіх тих, хто був тоді поруч зі мною. Річ у бабі Любі, і рудоволосому львів'янинові, і тому хлопцеві, котрий помер у лікарні від поранення в груди, і ще в багатьох-багатьох інших. Тих, що назавжди лишилися на Майдані.

Помилок припускаються всі. Не можна прожити життя без помилок. Але можна припуститись однієї помилки, як упасти й піднятись, а ось шлях треба обирати дуже обачно. Якщо ти свідомо звертаєш не на ту стежку - тоді це біда... Є такі речі, яких за будь-яких умов робити не можна. А є такі, які неодмінно треба зробити.

 

…в серці здіймалася велика хвиля. Хвиля, що споконвіку кличе чоловіка до бою. Неначе тисячі тіней минулого, мільйони наших предків постали з небуття, щоб закликати нас до смертельної битви. І хоч би як ми хотіли ухилитись, нашу долю вже визначено наперед. Нас кличе сама неминучість, бездонна прірва... І тут можна або піднестись над цією прірвою, або згинути в ній навік.

 

Мусимо зробити все можливе, щоб жоден із цих хлопців не загинув намарно. Нехай це тільки перший етап - так просто все не закінчиться, повірте! Попереду на нас чекають перемоги й поразки, але тих героїв, хто загинув сьогодні й перед цим, наш народ ніколи не забуде!

 

Пробач, що покинув тебе і віддав перевагу іншій. Пробач, що любов розірвала мені серце, і я обрав її, цю вічно юну красуню з таким щемким іменем Україна. Уся Небесна Сотня обрала Україну. Ми всі назавжди лишилися на зимовій бруківці, щоб для неї настала нова весна.