9 травня 2020року. 75-років Перемоги у Другій світовій війні 1939-1945 років.
Поросли травою окопи, на полях минулих битв колосяться хліба, виросли нові покоління. Та з покоління в покоління передається пам’ять про велику Перемогу, про людей, які винесли випробування найжорстокішою війною. Всі, хто пройшов дорогами війни, хто наближав перемогу - герої. Та є категорія людей, кого називаємо героями з великої літери – Героями Радянського Союзу. І неважливо, що вже не існує такої держави: героїзм – категорія вічна поза простором і часом.
Серед сузір’я Героїв є і наша зірка - ГАВРИШ ІВАН ЄГОРОВИЧ.

Народився 16 січня 1918 року в селі Лелюхівка. У 1938 Івана призвали до війська. Закінчив Енгельське військове льотне авіаучилище.
З перших днів війни - в діючій армії. Був командиром авіаційної ланки бомбардувального полку, на важких бомбардувальниках здійснював нічні польоти в тил ворога, бомбив німецькі переправи через Дніпро в районі Берислав-Каховка. 15 липня 1941 року під час виконання чергового бойового вильоту І.Гавриш прийняв бій з групою ворожих літаків і збив один з них. Кожен політ тривав 10-16 годин. Пізніше згадував: «Дуже втомлювались, німіли на штурвалі руки, щеміло в спині, боліли від напруги очі. Сучасної навігаційної техніки не було, авіа пілотів теж. Виручав досвід»
На квітень 1942 року капітан Іван Гавриш здійснив 90 бойових вильотів,
77 з яких – в темний час доби. Гавриш скинув на скупчення бойової техніки і живої сили противника, його важливі об'єкти понад 82 тонн бомб різного калібру.

Двічі підбивали його літак, а він «дотягував до своїх на чесному слові і одному крилі».
Після короткотермінової відпустки здійснив ще понад 200 бойових вильотів.
Коли в критичному стані опинилися югославські партизани, оточені фашистами, льотчик Гавриш з бойовими товаришами літав у Югославію, скидаючи партизанам зброю, медикаменти, продовольство.
20 червня 1942 року Івану Єгоровичу Гавришу присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Йому тоді було 24 роки.

Після війни Іван Єгорович служив у Військово-повітряних силах. У 1946 році І.Є.Гавриш у званні гвардії майора був звільнений у запас. Проживав у Москві, заочно закінчив інститут, працював у Міністерстві автомобільного транспорту. З 1973 року на заслуженому відпочинку. Помер 1 лютого 2002 року, похований на Троєкуровському кладовищі Москви.
 

Він був патріотом, людина - легенда.
Його народила земля українська.
Пілот-штурмовик, сокіл грізного неба
Очищував край від фашистів нашестя.
                                                          В. Криницький

Лелюхівська громада не забула свого Героя. На честь Івана Єгоровича Гавриша на будівлі Лелюхівської сільської ради встановлена меморіальна дошка .

В Лелюхівській сільській бібліотеці можна ознайомитись з біографічними матеріалами, спогадами однополчан про І.Є.Гавриша. які є у персональному дос’є «Легенда нашого краю».